У сучасному надзв’язаному світі меми – ці тривіальні та сатиричні повідомлення – це все, що завгодно. Вони перетворилися на інструменти стратегічної пропаганди, які формують погляди, поширюють ідеології та, часом, порушують соціальну гармонію, їхня привабливість полягає в їх простоті, роблячи складні теми доступними для аудиторії в усьому світі. Ця еволюція від гумористичного контенту до стратегічних інструментів впливу розкриває глибокі наслідки для того, як суспільства спілкуються, сприймають правду та домовляються про владу в епоху цифрових технологій. Тому ми повинні запитати: як меми формують наші переконання та ідентичність?
В основі впливу мемів лежить їх здатність перетворювати складні ідеології на легкозасвоювані повідомлення, які емоційно та інтуїтивно резонують з аудиторією. Меми стали ідеальними засобами для психологічної та ідеологічної війни. Таким чином, мем стає зброєю, що впливає на суспільне мислення через гумор, сатиру чи страх. Ця перспектива змінює наше уявлення про конфлікти в епоху цифрових технологій. На відміну від традиційних форм війни, які покладаються на фізичну силу, міметична війна діє на когнітивному рівні, використовуючи образи та символи для впливу на громадську думку та впливу на ідеологічні перспективи.
&w=120&resize=120,86&ssl=1)
Ефективною технікою мімікриї є використання сатири та іронії для створення двозначності. Маскуючи пропаганду гумором, творці мемів ускладнюють розрізнення між справжньою вірою та сарказмом. Ця стратегічна сила виявилася під час президентських виборів у США 2016 року, коли російські актори використовували меми, щоб використовувати соціальну напругу та маніпулювати громадською думкою. Через такі платформи, як Facebook та Instagram, вони створили меми, націлені на суперечливі питання щодо раси, імміграції та класу. Так само в українсько-російському конфлікті меми відіграють життєво важливу роль у психологічних операціях. Українські соцмережі використовують гумористичні меми, щоб висміяти невдачі російської армії, підвищуючи моральний дух і стійкість громадян України. Тим часом російські акаунти поширюють меми, які ставлять під сумнів легітимність українського керівництва, намагаючись посіяти сумніви та підірвати довіру суспільства.
Таким чином, меми стають інструментами не лише для поширення ідей, але й для посилення когнітивних упереджень, створюючи те, що, по суті, є зворотним зв’язком підтвердження переконань та ідеологічного зміцнення. У сучасній медіа-екосистемі, де увага є цінним товаром, один мем може викликати глибший резонанс, ніж довга суперечка. Вірусна природа мемів розширює їх охоплення, дозволяючи їм служити інструментами впливу для будь-кого, хто бажає ними маніпулювати. Коли мем поширюється, він не доходить до однієї людини. вона охоплює цілі громади, маючи потенціал непомітно змінити їхній світогляд. Тож наскільки ми справді маємо контроль над нашими власними переконаннями, коли меми настільки здатні обходити критичне мислення та безпосередньо виправляти наші упередження?
Меми – це не лише поширення повідомлень – вони формують ідентичність і сприяють відчуттю причетності до ідеологічних спільнот. Беручи участь у створенні та обміні мемами, люди пристосовуються до певних світоглядів і сигналізують про спільні цінності. Меми стають символічним «сигналом», який зміцнює спільні переконання та відрізняє членів спільноти від сторонніх. Наприклад, колись невинний мем «Жаба Пепе» спочатку був популярним мультфільмом в Інтернеті, але був підхоплений альтернативно-правими і перетворився на символ цього руху. Включаючи такі символи, як Пепе, у свої меми, члени альтернативно-правих демонстрували спільні переконання, створюючи «внутрішню групову» динаміку, яка відчужувала тих, хто не поділяв їх ідеології. Мем став закодованою мовою, створюючи острівну ідентичність і зміцнюючи почуття причетності серед учасників.
Однак ця динаміка не обмежується екстремістськими групами. Багато онлайн-спільнот використовують меми, щоб зміцнити свої ідеологічні зв’язки, від екологічних активістів, які використовують меми, щоб протестувати проти кліматичної бездіяльності, до політичних рухів, які об’єднують прихильників навколо конкретних повідомлень. У Бразилії меми відіграли ключову роль у політичних рухах, особливо під час президентської кампанії Жаїра Болсонару. Прихильники Болсонаро використовували меми, щоб зобразити його поборником традиційних цінностей і захисником від корумпованих еліт. Через WhatsApp та інші соціальні платформи меми, націлені на екс-президента Лулу да Сілву, малюють його як некомпетентного чи корумпованого, що глибоко резонує з розчаруванням виборців із робітничого класу. Ці політично заряджені меми сприяли спільному наративу та ідентичності серед прихильників Болсонару, сприяючи почуттю єдності проти ворогів бразильської держави. Тоді як в Індії меми також стали помітною силою у формуванні націоналістичної та релігійної ідентичності. Меми, які поширює Bharatiya Janata Party (BJP) та її прихильники, часто зображують мусульман і Пакистан як екзистенціальну загрозу єдності Індії. Ця стратегія звертається до індуїстських націоналістичних настроїв, зміцнюючи базу виборців БДП, створюючи її наратив як захисний і за своєю суттю узгоджений із «справжньою» культурною ідентичністю нації. Такі меми не тільки сприяють згуртованості в групі індуїстських націоналістів, але й поглиблюють релігійні та культурні відмінності серед населення Індії.
Але чи меми культивують автентичну ідентичність чи затримують людей у ехокамерах? Якщо мем зводить складну ідею до дихотомії «ми проти них», ми беремо участь у змістовному політичному дискурсі чи просто поглиблюємо розбіжності, які нас розділяють? Коли ми ділимось і поширюємо ці меми, ми повинні запитати, чи використовуємо ми їх для вираження ідей чи для посилення упереджень, увічнюючи світогляд, який залишає мало місця для відмінностей чи інакомислення.
У всьому світі меми по-різному використовуються в якості зброї залежно від політичних систем, що відображає унікальні соціально-політичні цілі. Хоча меми відіграють важливу роль у демократичних суспільствах як форми сатири, критики та громадянської участі, вони служать іншим цілям в авторитарних режимах. У демократичних країнах меми часто використовують для критики лідерів, сатири на політику та сприяння відкритому діалогу. Однак меми можуть спростити складні політичні питання, поляризуючи та дезінформуючи громадськість. Наприклад, у Румунії антикорупційні активісти використовували меми як об’єднання під час протестів 2017 року проти корупції в уряді. Сатиричні меми, що зображують урядовців як корисливих тиранів, поширюються в соціальних мережах, об’єднуючи румунів проти політичної корупції та сприяючи розширенню можливостей громадян. Зводячи складні проблеми до гумористичних чи сатиричних візуальних ефектів, меми каталізують громадянську активність, водночас висвітлюючи складну політичну проблему в поляризованих термінах.
Натомість авторитарні режими використовують меми для сприяння державній пропаганді, придушуючи інакомислення, монополізуючи наратив і проектуючи схвалені урядом ідеології. Прикладом цього підходу є Китай, де члени спонсорованої державою «Армії 50 центів» створюють і розповсюджують меми, які вихваляють політику уряду та висміюють загрози. Під час протестів у Гонконзі 2019 року китайські державні акаунти заполонили соціальні мережі мемами, які зображували протестувальників як жорстоких і непатріотичних. Ця кампанія мала на меті сформувати як внутрішнє, так і міжнародне сприйняття протестів, представивши їх як незаконні та спричинені зовнішнім впливом загрози національній єдності. Контролюючи наратив за допомогою мемів, китайський уряд сформував внутрішнє та міжнародне сприйняття протестів, фактично придушивши симпатії до протестувальників і зміцнивши свою авторитарну владу. Російський меметичний підхід дотримується подібного підходу, хоча він більше зосереджений на зовнішньому впливі. Російські державні актори часто поширюють меми, щоб вплинути на вибори за кордоном і дестабілізувати країни-суперниці.
Наприклад, під час референдуму про Brexit російські оперативники поширювали меми, які пропагували антиєвропейські настрої, характеризуючи ЄС як репресивну силу, що порушує суверенітет Британії. Ця тактика не тільки підігрівала настрої про Brexit, але й використовувала існуючі розбіжності в британському суспільстві, демонструючи використання Росією мемів як цифрових інструментів глобального впливу. Це викликає багато питань. Чи можуть демократичні суспільства захиститися від цієї маніпуляції, коли меми звертаються як до особистої ідентичності, так і до публічного дискурсу? І навпаки, чи є меми в авторитарному контексті просто цифровим проявом державної влади, іншим рівнем контролю суспільної свідомості? Розбіжності в тому, як меми використовуються цими режимами, виявляють критичну напругу в сучасному управлінні: виклик збалансування свободи та безпеки в епоху цифрового впливу.
У світі, де все більше розвивається цифрова комунікація, сила мемів незаперечна. Вони підкреслюють складну взаємодію між гумором, ідентичністю та ідеологією, де, здавалося б, прості образи можуть передавати глибокі, часто суперечливі повідомлення. Визнання мемів як інструментів впливу змушує нас більш обережно працювати з цифровим контентом, який ми споживаємо, гарантуючи, що наші переконання та дії залишаються узгодженими з усвідомленим і свідомим вибором, а не з автоматизованою реакцією на розумні зображення. Меми стали загальною мовою цифрової пропаганди, створеної для відображення унікальної соціально-політичної динаміки кожної країни. Чи то антикорупційні рухи в Румунії, чи націоналістичний запал в Індії, чи кампанії ідеологічного впливу з Росії, меми довели свою ефективність у непомітній, але динамічній зміні політичного ландшафту.
Зрештою, глобальна вепонізація мемів спонукає нас зіткнутися з фундаментальним питанням: у світі, де зображення говорять голосніше, ніж слова, як ми можемо зберегти контроль над своїми переконаннями? Як цифрові громадяни, ми несемо відповідальність критично ставитися до мемів, з якими ми стикаємося, розуміючи, що під їхнім гумором можуть ховатися потужні сили, які прагнуть формувати наш розум і суспільство. Завдання полягає не лише в регулюванні вмісту, а й у вихованні культури інформованого скептицизму, де ми цінуємо правду та логіку над розумною графікою та емоційними закликами. Лише зрозумівши справжню силу мемів як ідеологічних інструментів, ми можемо сподіватися орієнтуватися в цій складній і часто тривожній сфері цифрової пропаганди.
Додаткова інформація про електронні міжнародні відносини
