Триває підготовка до майбутнього Саміту Майбутнього, можливо, найзначнішої ініціативи Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша.
Зустріч, яку слід розглядати як серйозну спробу вирішити деякі з найскладніших і довготривалих проблем нашого часу, може допомогти зміцнити спадщину Генерального секретаря як ідеалістичного архітектора сильнішої та узгодженішої багатосторонньої системи.
Саміт, який відбудеться 22-23 вересня, справді стане платформою для міжнародної спільноти для обговорення шляхів зміцнення та вдосконалення глобального управління.
https://www.un.org/en/summit-of-the-future
Спираючись на пропозиції Нашого спільного порядку денного, всеосяжного плану, представленого Гутеррішем у 2021 році, на зустрічі країни-члени намагатимуться досягти угоди про те, як зміцнити деякі з ключових стовпів багатосторонності, що відповідає цій меті.
Перелік пропозицій є повним і вичерпним і охоплює багато сфер політики, а саме сталий розвиток і фінансування розвитку. Міжнародний мир і безпека. Наука, технології та інновації та цифрова співпраця. Молодь і майбутні покоління. Трансформація глобального управління.
Кожна з цих сфер містить пропозиції, починаючи від реструктуризації роботи системи багатостороннього фінансування, включно із забезпеченням ресурсами для реалізації ЦСР, і закінчуючи посиленням глобального управління, зосередженим на потужніших механізмах запобігання конфліктам.
Зараз вони перебувають у стадії інтенсивних переговорів, і остаточні рішення будуть включені до Пакту майбутнього, який буде прийнято на саміті. Однак, незважаючи на те, що цілі та основні завдання Саміту заслуговують на похвалу, ми повинні запитати себе, чи пропозиції, що обговорюються, є справді трансформаційними.
Крім того, у зв’язку з вищезазначеним, чи міжнародне співтовариство залучене та достатньо вкладено в дискусії? Як щодо загального рівня залучення та участі широкої громадськості?
Правда, глобальне громадянське суспільство, як Півдня, так і Півночі, запропонувало широкий спектр ідей, які, якщо їх реалізувати, означали б радикальні зміни.
Хоча немає сумніву, що Гутерріш справді намагається досягти чогось амбітного, водночас жодна з пропозицій, які обговорюватимуться на Future Summit, насправді не є грою.
Швидше, їх слід розглядати такими, якими вони є: важливі кроки, потенційно навіть поступові кроки до значно більш радикальних і необхідних змін, яким, на жаль, міжнародна спільнота все ще чинить опір.
Наприклад, Новий порядок денний для миру, який є частиною пакету, слід розглядати як вихідну точку для початку дискусії про те, як приборкати майбутні конфлікти шляхом просування стратегій «запобігання всьому суспільству», покращуючи захист цивільного населення під час конфлікти.
Але навіть тоді Пакт більше схожий на перелік принципів, таких як зобов’язання, одне з багатьох, «продовжити термінові обговорення смертоносних автономних систем зброї», ніж на пропозиції, які реально можна реалізувати.
Він також зосереджується на зміцненні механізмів вирішення суперечок і покращення довіри, які ніколи не можна скидати з рахунків. Однак важче уявити, як сприяти консенсусу в цій спірній сфері в той час, коли зростає геополітична напруженість і суперництво.
Але є одна пріоритетна сфера, за яку Гутерріш заслуговує похвали: ставлення молоді на перше місце та в центр його планів. Варто відзначити спробу переосмислити та перезавантажити всю систему прийняття рішень із залученням та участю молоді.
Але в той же час і в цьому випадку важко уявити будь-які реальні зміни, окрім напівсимволічних пропозицій Гутерріша, таких як посилення поточних способів роботи з молоддю агентствами ООН. Декларація для майбутніх поколінь, свого роду білль про права молоді, безсумнівно є символічно важливою, але вона все ще далека від того, щоб стати справді сміливим, трансформуючим і неповним правозастосуванням.
Натомість те, що пропонується глобальним громадянським суспільством, яке, до честі Гутерріша, повною мірою бере участь у переговорах Майбутнього саміту та долучається до них, є не тільки надихаючим, але й тим, чого світ відчайдушно потребує.
Дійсно, «Народний пакт за майбутнє», об’єднаний широкою коаліцією організацій громадянського суспільства, коаліцією ООН «Нам потрібна», багатий на сміливі ідеї. Захоплююче читати про створення не лише Парламентської асамблеї ООН, але й про інші сміливі рішення, такі як створення механізмів для участі громадян у прийнятті рішень, пов’язаних з ООН, у тому числі про Глобальну громадянську ініціативу ООН.
Для порівняння, пропозиції, які обговорюються державами-членами в Пакті майбутнього, по суті, дуже боязкі і, в жодному разі, не настільки трансформаційні чи радикальні, як вони повинні бути. Але для мене найбільш проблематичним аспектом є не неминуча відсутність амбіцій у роботі Гутерріша.
Зрештою, було неминучим те, що багато деталей у реалізації його бачення будуть стримані та обмежені складністю міжнародних відносин. Натомість розчаровує той факт, що будь-яка глобальна зустріч такого значення для майбутнього людства також має бути радикальною за участю громадян світу.
Правда, навпаки, похмура: незважаючи на добрі наміри та реальні зусилля залучити громадянське суспільство, існує широке ігнорування всієї ініціативи серед громадян. Простіше кажучи, у суспільстві повна відсутність знань та інформації про саміт та його порядок денний.
Переважна більшість молодих людей, які мали б вести дискусії, не були залучені належним чином. Більшість із них досі не знають про майбутній саміт та переговори навколо нього. Я не сумніваюся, що в усьому світі представництва Організації Об’єднаних Націй у країнах, можливо, намагалися залучити деяких із них і проконсультуватися з ними в деяких дискусіях.
Але масштаб ініціативи та обговорюваних питань, незважаючи на те, як, зрештою, вони зустрічаються з розбавленими та недосконалими пропозиціями, повинні заслуговувати на набагато більшу участь молоді.
Організація Об’єднаних Націй у партнерстві з організаціями громадянського суспільства глобального Півдня та Півночі повинна була спланувати та здійснити набагато активнішу консультацію та участь молоді.
Уявіть, наскільки трансформаційною була б організація консультацій на рівні школи, де учні могли б обговорити свої пріоритети та знайти власні рішення. За наявності належної політичної волі та підготовки такі навчання могли б стати новим етапом у плані інноваційних способів консультування та роботи з молоддю.
Є надія, що зусилля, які докладаються для організації Майбутнього саміту, і зусилля, витрачені на переговори щодо Пакту майбутнього, принаймні відкриють нову главу не лише в тому, щоб підштовхнути країни до вирішення складних питань, але й через його повну новий підхід «знизу вверх».
Дійсно, майбутній саміт може запам’ятатися не тим, що ми досягнемо. Натомість весь процес, який розпочався з нашого Спільного порядку денного, можна згадати як провісника ери, коли до складних питань підходять інакше та більш комплексно.
Залучення та залучення тих, хто зараз відсторонений від прийняття рішень, людей і серед них, особливо молоді, має стати моральним імперативом для подолання найбільших викликів, що постають перед людством.
Ось чому ми, напевно, повинні пам’ятати про широкий і далекосяжний порядок денний, який просуває Гутерріш.
Сімоне Галімберті пише про ЦСР, розробку політики, орієнтовану на молодь, і сильнішу та кращу ООН.
IPS Офіс ООН
Підпишіться на @IPSNewsUNBureau
Слідкуйте за IPS News UN Bureau в Instagram
© Прес-служба Інтер (2024) — Усі права захищеноДжерело: прес-служба Інтер
&w=120&resize=120,86&ssl=1)
