Індія є одним з найбільших виробників і переробників кешью в світі. Однак за останнє десятиліття експорт кешью з Індії різко скоротився з 43 до 8 відсотків. Спад вдарив по індустрії кешью.
Цінова конкурентоспроможність Індії не відповідає ціновій конкурентоспроможності В’єтнаму на експортному ринку. В’єтнам обігнав Індію за експортом кешью та захопив частку Індії на експортному ринку. Протягом останніх двох десятиліть країна докладає систематичних зусиль, щоб зміцнити свою індустрію кешью, що робить її світовим лідером.
В даний час В’єтнам є реальним конкурентом індійської промисловості кешью. Індійська індустрія кешью потребує впровадження деяких найкращих практик в’єтнамської промисловості, щоб покращити свою продуктивність. Це критично важливо для Махараштри, зокрема, оскільки штат є провідним виробником кешью в країні. Інститут трансформації штату Махараштра (State NITI) у співпраці з Радою з кеш’ю Махараштри за підтримки Асоціації переробників кеш’ю Махараштри направили до В’єтнаму делегацію, щоб зрозуміти успіхи В’єтнаму у виробництві, системах обробки та розвитку експорту.
До складу делегації під керівництвом цього письменника входили зацікавлені сторони, експортери, переробники та фермери з Махараштри. Під час візиту було отримано цінну інформацію щодо підвищення продуктивності, покращення інфраструктури переробки та зміцнення продукції з доданою вартістю, механізму фінансування та експортних стратегій. MITRA намагається перенести найкращий досвід індустрії кешью у В’єтнамі в індустрію кеш’ю Махараштри, щоб покращити експорт кешью та відкрити нові ринки.
Висновки та спостереження
1. Економія від масштабу завдяки автоматизації: В’єтнам отримав економію на масштабах у переробці кешью завдяки впровадженню високотехнологічної автоматизації та широкомасштабних технологій переробки. Навпаки, заводи з переробки кешью в Махараштрі є невеликими та сільськими за своєю природою, де економія на масштабах неможлива. У Махараштрі найбільший завод з переробки кеш’ю становить 20 тонн на добу, а у В’єтнамі – понад 200 тонн на добу.
2. Менша інтенсивність роботи: високомеханізовані системи обробки В’єтнаму працюють з набагато меншою кількістю працівників. Наприклад, завод потужністю 20 тонн потребує лише 40 працівників у В’єтнамі порівняно з 300 працівниками в Індії, що значно економить витрати на робочу силу.
3. Наявність високотехнологічних засобів: В’єтнам вважається одним із найкращих у світі виробників високоякісного обладнання для переробки кеш’ю, яке легко доступне. Індія, однак, не має місцевих найсучасніших машин для виробництва кешью, вироблених у країні, і змушена імпортувати їх із В’єтнаму, що збільшує витрати.
4. Нижчі витрати на транспортування: витрати на транспортування з В’єтнаму на такі основні ринки, як США, значно нижчі, ніж з Індії, що дає В’єтнаму конкурентну перевагу в експортній логістиці.
5. Конкурсне фінансування: Строкові позики на виробництво кешью у В’єтнамі доступні за відсотковою ставкою 4-5 відсотків із спрощеною документацією, порівняно з 9-10 відсотками в Індії, що робить фінансування більш доступним і доступним у В’єтнамі.
6. Середня оцінка кешью: В’єтнам здебільшого експортує кеш’ю різної якості за середньою ціною, тоді як Індія експортує кеш’ю зі стандартною класифікацією, наприклад W180, яка є дорожчою на міжнародному ринку порівняно із середньою якістю у В’єтнамі.
7. Продукти з доданою вартістю: Зараз В’єтнам приділяє значну увагу продуктам з доданою вартістю кеш’ю, таким як масло кешью. Спільні підприємства В’єтнаму та США побудували потужні об’єкти в країні.
Стратегії індійської індустрії кешью
1. Розширення плантацій і збільшення виробництва: Збільшення площ плантацій кешью та високі технології вирощування покращать внутрішнє виробництво, що зменшить залежність від імпорту сирих горіхів.
2. Запровадьте автоматизацію та процес у масштабі: Сприяти впровадженню автоматизованих технологій і заохочувати створення великомасштабних обробних одиниць для досягнення ефекту масштабу та підвищення ефективності.
3. Механізм фінансового фінансування: Запровадження довгострокових кредитів зі зниженими процентними ставками та спрощеною документацією для підтримки переробних підприємств кешью та підвищення їх конкурентоспроможності.
4. Зосередьтеся на експорті з Близького Сходу: зміцнення торговельних відносин і зосередження експортних зусиль на ринках Близького Сходу, використовуючи високий попит і близькість до них для зменшення витрат на логістику.
5. Рекламуйте індійський бренд кешью: Агресивно продавати індійські горіхи кеш’ю в усьому світі, наголошуючи на їх вищій якості та смаку, щоб створити виразну ідентичність бренду на міжнародному ринку.
6. Надання податкової підтримки: Пропонуйте податкові пільги та консультації підприємствам з переробки кешью, щоб зменшити фінансовий тягар і заохотити розвиток галузі.
7. Схема APEDA: Оголошення про 40-відсоткову субсидію APEDA на обладнання для виробництва кешью є кроком у правильному напрямку. Це чудовий стимул для підприємців і виробників інвестувати в сучасні технології та вдосконалювати свою діяльність. Ця система повинна ефективно просувати.
Висновок
Промисловість кеш’ю В’єтнаму демонструє чудову експортну ефективність: 95% виробництва спрямовується на міжнародні ринки, а внутрішнє споживання становить менше 5%. Однак галузь стикається з такими проблемами, як брак сировини, оскільки деякі африканські країни почали переробку та обмежують експорт. Через мінімальний внутрішній попит, що погіршує ситуацію, за останні роки у В’єтнамі закрилося кілька заводів з переробки кешью.
Отже, В’єтнам повільно втрачає конкурентну цінову перевагу над Індією на міжнародному ринку. Індія має вікно можливостей, оскільки вона є однією з країн з найбільшим споживанням кешью у світі, з сильним внутрішнім попитом, величезною сировинною базою, якісним ядром кешью та близькістю до ринку Близького Сходу. Такі штати, як Махараштра, який є найбільшим виробником, мають можливості для подальшого зростання. Отже, роль дошки з кеш’ю в штаті є критичною, і створення дошки з кеш’ю урядом Махараштри є стратегічним кроком у довгостроковій перспективі.
Автор є старшим радником, членом ради APEDA та директором ради кешью, Махараштра