доктор Карстен Фрііс, професор-дослідник Норвезького інституту міжнародних відносин. Сферою його досліджень є політика безпеки та оборони в Європі з акцентом на НАТО, Північному регіоні, Арктиці та трансатлантичних відносинах. Він політолог, доктор філософії Університету Гронінгена, кандидат політ. з Університету Осло та ступінь магістра Лондонської школи економіки. Фрііс співпрацює з Норвезьким інститутом міжнародних відносин (NUPI) з 2007 року. До цього він був політичним радником Місії Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) у Сербії (2004–2007). ОБСЄ в Чорногорії (2001) і в Косово (1999). Крім того, Фрііс кілька років працював у збройних силах Норвегії та служив у НАТО/Силах Косово (KFOR) у Косово. Він також часто коментує публічний дискурс — зокрема, щодо війни Росії проти України. Серед його останніх публікацій: «Захист Північної Європи: нові можливості, серйозні виклики»,Відродження Північного співробітництва у сфері безпеки та оборони“,”Навіть якщо війна триває, НАТО має відкрити двері для оборонної інтеграції з Україною“і”Переосмислити землю: як Україна може переосмислити перемогу‘.
Де ви бачите найбільш захоплюючі дослідження/дискусії у вашій галузі?
Дебати, пов’язані з драматичними змінами у світі, з точки зору безпеки та зміни влади, тобто емпіричні дебати, безперечно, є найцікавішими. Теоретичні дискусії не встигають, що не дивно, враховуючи динаміку у світі. Таким чином, питання, пов’язані з глобальним управлінням, новими альтернативними структурами (від «тіньового флоту» до БРІКС), війною та безпекою (солдати КНДР у Європі), новими загрозами та технологіями – усі ці питання кидають виклик традиційним нашим поглядам на світову політику.
Як ваше сприйняття світу змінилося з часом і що (або хто) спричинило найбільш значні зміни у вашому мисленні?
Коли світ змінюється, змінюється і наша увага. Я багато років працював у міжнародних операціях, COIN, комплексному підході, миротворчій діяльності тощо, але коли в Європі починається повномасштабна війна, мій фокус також змінюється. Більше ніхто не говорить про R2P, але насправді російська агресія також є нападом на ліберальні цінності, які R2P відстоював, а саме універсальні права людини. Захист України – це захист свободи народу обирати свій шлях, зовнішню політику та міжнародну орієнтацію.
Яке значення нещодавнього зобов’язання Північної оборонної співпраці щодо спільної концепції безпеки і як це може вплинути на стратегію НАТО в Північній Європі?
Із вступом Фінляндії та Швеції в НАТО відкрилося багато нових можливостей для оборонної співпраці між скандинавами. Військово-повітряні та сухопутні сили щоденно контактують з метою розвитку більш тісної інтеграції. Але все це відбувається під парасолькою НАТО, згідно з планами НАТО, структурою збройних сил, командуванням і контролем. Немає незалежної від неї Північної стратегії чи концепції, а скоріше спроби об’єднати регіональні держави в єдину силу в рамках НАТО. Тим не менш, нові ініціативи, напр. Об’єднаний центр повітряних операцій, новий багатокорпусний штаб армії та інші нові структури чітко свідчать про відновлення інтересу до оборонної співпраці.
Приєднання Швеції та Фінляндії суттєво зміцнює НАТО та зміцнює оборону північної Норвегії, але, звичайно, також Швеції та Фінляндії (саме тому вони й вступили). НАТО має Північно-Західний план, один із трьох стратегічних оборонних планів НАТО. Це вимагає нового мислення, особливо щодо логістики та постачання цих країн через Норвегію та через Балтійське море. НАТО має все це планувати.
Якою мірою норвезька оборонна політика залежить від норвезької ідентичності та цінностей?
Я вважаю, що на оборонну політику кожної держави впливають її ідентичність і цінності – включно з Норвегією. У нашому випадку це частково базується на болісному досвіді окупації під час Другої світової війни (тому ми є членом-засновником НАТО), але також є країною з малодержавною ідентичністю, що означає історію мостів, діалогу та торгівлі. а не завоювання та гра влади. Норвезьке стримування Радянського Союзу, а тепер і Росії, наприклад, обмежене, зі скороченою військовою присутністю поблизу Росії, щоб уникнути «провокацій» або ескалації. Це безпосередньо пов’язано з нашою ідентичністю та наративом про «1000 років мирних відносин» з Росією. Ви можете деконструювати та оскаржувати цей постулат, але, незважаючи на це, він продовжує відігравати важливу роль у норвезьких колах політики безпеки.
Які вдосконалення можуть посилити консолідацію навколо скандинавської оборони? Які ключові зміни необхідні, щоб це стало можливим?
Північна оборонна інтеграція є функцією членства в НАТО. Залежно від деталей оборонних планів НАТО, командної структури та структури сил, з’являються можливості для тіснішої північноєвропейської співпраці та інтеграції. Коли, наприклад, Фінляндія створить підрозділ передових сухопутних військ на своїй території зі Швецією як провідною національною державою, інші, включаючи Данію та Норвегію, також можуть зробити свій внесок. Подібним чином, коли НАТО погоджується створити Центр об’єднаних повітряних операцій у Норвегії, це відкриває можливість для військово-повітряних сил співпрацювати ще тісніше. Деякі з цих ініціатив виникають із самих галузей, деякі є результатом процесів у НАТО чи на політико-стратегічному рівні.
Я думаю, що в кінцевому підсумку ми отримаємо де-факто єдині військово-повітряні сили, хоча все ще під національним контролем або контролем НАТО. На суші збройні сили будуть національними, але зона відповідальності (AOR) може перетинати національні кордони й перебуватиме під спільним управлінням і штабом корпусу. Однак важливо не мислити лише скандинавсько, а й інтегруватися з більшими державами, що діють у регіоні, зокрема Сполученими Штатами та Сполученим Королівством. Усі вищезазначені структури, як і інші ініціативи, мають мати важливих союзників.
Як ви вважаєте, чи була адекватна відповідь Скандинавії на війну в Україні?
Значну підтримку Україні надали країни Скандинавії та Балтії. Але я боюся, що потрібно більше, особливо в короткостроковій перспективі. Я думаю, що 2025 рік буде вирішальним, і Україна зможе перемогти, якщо ми зміцнимо нашу оборону, а не зменшимо її, як ми (Захід) зробили між 2023 і 24 роками. Зокрема, моя країна, з її величезними доходами від нафти, могла б інвестувати багато, багато в Україні більше, ніж сьогодні. Серед скандинавів ми даємо найменше, як у реальних цифрах, так і за ВВП. Уряду справді необхідно терміново інвестувати, особливо в українську ОПК. Успіх там буде вирішальним.
Як ви оцінюєте відносини країн Північної Європи з великими державами, такими як США, Росія та Китай?
Усі скандинави мають міцні двосторонні угоди зі США, крім НАТО. Це надзвичайно важливо, оскільки жоден інший союзник не має ресурсів, щоб допомогти у разі великого конфлікту. Вони прагнутимуть зберегти їх незалежно від того, хто буде в Білому домі. Росія є країною, з якою жодна скандинавська держава не може вести змістовний діалог. Так буде, поки Путін буде при владі. Китай трохи заплутаніший. Скандинави дотримуються мови ЄС і НАТО про Китай і намагаються ризикувати, але не відмежовуватися. Торгівля несек’юритизованими об’єктами триватиме. Але у Швеції, наприклад, є значні китайські інвестиції (наприклад, Volvo), від яких не можна просто так відмовитися.
Яку найважливішу пораду ви могли б дати молодим науковцям з міжнародних відносин?
Читайте класику! Не тільки в ІК, а й у соціології. Читайте також про теорію та філософію науки. Але залишайтеся актуальними для навколишнього світу. Нікого не хвилюють інтроспективні квазіфілософські дискусії теорії ІК. Використовуйте теорії та класику, як вважаєте за потрібне, щоб краще аналізувати емпіричні явища. Але не надто ускладнюйте. весело провести час!
Додаткова інформація про електронні міжнародні відносини
&w=120&resize=120,86&ssl=1)
&w=120&resize=120,86&ssl=1)
