Дорога до миру Тимора-Лешта була непросто. У 1976 році, незабаром після незалежної Індонезії, він вторгся в східну частину острова Тимор, колишня португальська колонія.
Нещасний період окупації, перетворений на насильницькі репресії, дотримувався до 1999 року, коли за підтримки ООН мала азіатська нація розпочала хід самостійного визначування.
Місія Організації Об’єднаних Націй у Східному Тиморі, UNAMET, провів референдум про самовизначення у вересні 1999 року. Близько 78,5 % виборців обрали незалежність, але населення зіткнулося з жорстокими нападами міліції за сили на користь Індонезії.
Onu News/Felipe de Carvalho
Natércia Martins, поліцейський Тимор та колишній співробітник ООН.
Натерчія Мартінс у той момент був 19. Він працював у UNAMET, перевіряючи список зареєстрованих голосів. На його виборчу станцію нападали бійці проти незалежності, що двоє працівників були нарізані смертю і змусили до евакуації Організації Об’єднаних Націй. У хвилі насильства, що випливає, 14 чиновників UNAMet будуть вбиті по всій країні, включаючи її двоюрідного брата Ана Лемос.
Міжнародна влада для Тимору-Леште, Interfet, затверджена Радою Безпеки, значно сприяла кінця кризи. Місіс Мартінс каже, що сила та жертва її двоюрідного брата надихнули її приєднатися до поліції та “забезпечує безпечніше життя для людей, особливо жінок та дітей”. За її словами, наявність миротворчих місій ООН змусила все населення Тимору відчути себе в безпеці після травми втрати улюбленого та активів у кризі після референдуму.
У роки, що слідували за Тимором-Лештом, та її інститути стали більш стабільними, але в 2006 році внутрішня політична криза потрясла країну, що призвело до насильницьких конфліктів, які змінили понад 150 000 людей.
Новини ООН/Феліпе де Карвальо
Сестра Гільхерміни, в монастирі каносіанських матерів у Ділі.
Одним із таких місць, які вимагали притулку, був монастир каносіанських матерів, в Баліді, Ділі, який колись приймав 23 000. Сестра Гільхерміна, відповідальна за монастир на той час, каже, що скрізь були “постріли, і люди дуже злякалися”. Він думав, що коли він відкрив ворота, щоб вітати людей, вони залишаться лише кілька годин, але врешті -решт ситуація тривала два роки та дев’ять місяців.
У багатьох випадках миротворчі сили Організації Об’єднаних Націй забезпечили безпеку на майданчику, запобігаючи нападам.
“Через діалог Організація Об’єднаних Націй завжди закликала до мирного втручання серед Тимору”, – каже сестра Гільхерміна. Переміщений захист у монастирі також отримав підтримку організацій ООН з медичної та продовольчої допомоги, а також воду та водовідведення.
“Найуспішніші місії в історії ООН”
В цілому, Тимор-Леште провів шість місій Організації Об’єднаних Націй (чотири миротворчості та дві політики) до 2012 року. “Народження Тимора-Лешта було здійснено Організацією Об’єднаних Націй”,-сказав він колишній майор миротворців Луїс Пінто, сказав він, сказав він, сказав він, сказав він, сказав він, сказав він Новини ООНДодавши, що місії до країни були “найуспішнішими в історії ООН”.
Фото/Мартін Перрет
Поліція ООН та Тимору готується до президентських виборів у 2012 році.
Пан Пінто сказав, що під час боротьби за свободу Тимор водночас розвивала військові та політичні навички. Зараз вони експортують цей досвід, сприяючи діалогу між ворогуючими частинами в інших країнах, заохочуючи їх знайти загальну справу.
Солдати Тимора брали участь у миротворчих місіях у Косові та Лівані, а з 2011 року країна надала військових спостерігачів у місії Південного Судану.
Один із цих спостерігачів, сказав містер Зекіто Сіменес, сказав він Новини ООН Що роль ООН, яка несе мир у своїй країні, вплинула на його рішення стати синім шоломом. “Я хотів внести свій внесок у подібні місії у всьому світі та змінити області, на які впливають конфлікти”.
Був навчальний центр для підтримки миру в Тиморі-Лешті з 2018 року, готуючи чоловіків та жінок-військових до місій Організації Об’єднаних Націй. Країна готова відправити більше миротворців на роботу в таких сферах, як порятунок та захист та компанія для будівництва доріг та шкіл.
Щоб уникнути повернення до війни, лідери Тимора надавали пріоритет національному примиренню та нормалізації відносин з Індонезією. Ці варіанти та підтримка міжнародної спільноти зробили країну моделлю стабілізації після конфлікту та показують курс до миру та безпеки.
