КАТМАНДУ, 16 вересня (IPS). Коли Канча Шерпа, єдиний уцілілий учасник першої успішної експедиції на Еверест, каже, що Сагарматху настав час відпочити, оскільки в Непалі називають найвищу гору світу, світ не почув? «Це гора Еверест!» Я почув це від екскурсовода в його групі. Я зупинився і запитав його — який! Він не був нашим гідом, але я наблизився. Він вказав і показав мені Еверест, і я заплакала — не знаю чому. Я був шокований і принижений тим, що нарешті побачив найвищу гору в світі – не з базового табору, а з Тьянгбоче, коли повертався назад.
Коли я згадую про гори, я одразу повертаюся до того часу, коли мене переповнювали емоції та кількість людей, які туди побували. У регіоні Кхумбу, де знаходяться одні з найвищих гір світу, зокрема Сагарматха (гора Еверест), спостерігається наплив альпіністів і туристів, особливо навесні, і занепокоєння зростає.
У травні минулого року я мав нагоду відвідати цей район і зробити репортаж. Одне, що я помітив, це занепокоєння щодо збільшення кількості альпіністів і туристів. Я був здивований кількістю людей, які поверталися туди й назад до базового табору — це змусило мене задуматися: чи це стійко для регіону, який і так вразливий до наслідків потепління?
Останніми роками кількість альпіністів і мандрівників була стабільно високою, і цей наплив призвів до випадків «пробок» на Евересті. Щорічно більше 450 альпіністів з усього світу отримують дозвіл від уряду Непалу на сходження на Еверест, і ця кількість постійно збільшується. Понад 50 000 людей щороку подорожують до базового табору, що, на мою думку, занадто багато для такого екологічно та географічно вразливого регіону, як Кхумбу.
Там я зустрів 92-річного Канчу Шерпу, єдиного вижилого члена першої успішної експедиції на Еверест у 1953 році. Він висловив свої побоювання, сказавши, що гора потребує «відпочинку» та «поваги».
«Для уряду Еверест — це гроші», — сказав Шерпа. «А сьогодні для альпіністів це просто встановлення рекордів». У своєму домі в Намче, Солукхумбу, Шерпа поділився своїм розчаруванням у зв’язку з розширенням і високою комерціалізацією альпінізму.
Для шерпів гора — це їхня богиня, їхній дім. Вони поклоняються їй. Я пам’ятаю, як Канча Шерпа зі співчуттям сказав: «Ми вдячні. Але наша богиня втомилася від людських відходів; їй потрібно трохи відпочити».
Протягом усього репортажного маршруту і після повернення в моїй пам’яті лунав голос Канча Шерпи – гора потребує відпочинку та поваги.
Так, туризм і альпінізм є не лише способом життя для громад Кхумбу, а й важливим джерелом доходу для уряду Непалу. Це створює можливості, хоча місцеві жителі здебільшого змушені бути провідниками або допомагати досліджувати туристів і альпіністів.
Але якою ціною чи це стійко? Я не вірю, що це так. Наука вже давно говорить нам, що вплив потепління найбільший у горах. У звітах говориться, що вплив зміни клімату на гори Гімалайського регіону Гіндукуш (HKH), де також знаходиться хребет Сагарматха, є безпрецедентним і в основному незворотним. Це означає, що зміни льодовиків, снігу та вічної мерзлоти, спричинені глобальним потеплінням, надзвичайно тривожні та потребують термінових заходів.
Але скупченість людей у регіоні Евересту діє як каталізатор для і без того вразливого регіону та робить його більш сприйнятливим до найгірших ситуацій у майбутньому.
Льодовики відступають все швидше і створюють льодовикові озера, які в майбутньому можуть вивергнутися і змести все на своєму шляху. Зростаюча кількість туристів і альпіністів може сприяти цьому порушенню природних явищ.
У цьому районі не лише досвідчені альпіністи, такі як шерпи, але й відвідувачі висловлюють свої занепокоєння. Одним із них був Алекс Балаута.
Балаута, який приїхав з Австрії, сказав: «Це було секретне місце стільки років, але тепер воно стало дуже комерційним і багатолюдним». Він висловив стурбованість можливими наслідками перенаселення регіону та побажав належного втручання уряду, щоб захистити святість регіону Евересту.
Я повністю згоден з його занепокоєнням. Щоб зберегти тендітну географію та зберегти її в чистоті й таємниці, поважаючи переконання місцевих громад, має бути певне обмеження на кількість людей, яким дозволено підніматися та здійснювати походи в цьому районі щороку.
І для таких людей, як ми, є надія. 26 квітня (2024 року) Верховний суд Непалу постановив, що кількість альпіністів і час сходження повинні бути дозволені відповідно до вантажопідйомності гори.
Я твердо переконаний, що цей вердикт є історичним і прокладає шлях до обмеження кількості альпіністів, включаючи Сагарматху. Уряд має діяти якнайшвидше, тому що вже занадто пізно, і нам усім потрібно критично подумати, проаналізувати та визначитися з нагальним питанням: скільки це занадто багато для Евересту?
Я сподіваюся, що всі ми надамо перевагу потребам гір перед нашим пошуком їх підкорення. І сподіваємося, що влада прислухається до гучного голосу нагородженого шерпа: «Гора потребує відпочинку!»
Ця думка опублікована за підтримки Open Society Foundations.
Звіт Бюро IPS ООН
Підпишіться на @IPSNewsUNBureau
Слідкуйте за IPS News UN Bureau в Instagram
© Прес-служба Інтер (2024) — Усі права захищеноДжерело: прес-служба Інтер
&w=120&resize=120,86&ssl=1)
